Освіта в давньому і радянському Брусилові. Освіта в XX столітті (частина друга)

Всі класи Брусиловської райтрудшколи були переповнені. Так, в першому класі цієї школи в 1924-1925 навчальному році у вчителя Л.П. Макаренка навчалося 146 учнів і мало хто відчислився протягом року.

Школа містилася в трьох будинках. З 1924 року приміщення колишньої церковно-парафіяльної школи передано під клуб, з 1925 року тут був і Брусилівський Палац піонерів. Відтоді школа займала будинки: «над ставом» і «на полі» далеко від центра. Гострішою ставала потреба в додатковому приміщенні, яке і почали будувати в 1929 році.

У березні 1932 року був відкритий третій шкільний будинок у центрі, на місці колишнього волосного управління. Приміщення мало 10 великих класних кімнат, нижній і верхній коридори, учительську, кабінет директора і дві кімнати для кабінетів.

В 1932 р. вийшли нові предмети програм з основних наук. Було покінчено з лівацькими теоріями відмирання школи і з анархізмом у викладанні, які мали місце і в житті Брусиловської райтрудшколи.

В 1934 р. вийшла постанова ЦК ВКП (б) і Раднаркому СРСР «Про структуру початкової і середньої школив 1949 році , якою передбачалося 4-річна початкова, 7-річна неповна середня школа і 10-річна середня школа.

У Брусилові на базі 7-річної райтрудшколи була заснована середня школа. З перших років свого існування Брусиловська середня школа з старшими класами почала готувати учнів з 10 навколишніх сіл. Таким чином, стала центром освіти в районі. В грудні 1934 року середній школі було присвоєно ім’я Кірова.

В 1936р. поряд з середньою загальноосвітньою з’явилася у Брусилові ще одна середня школа – прогресивна на Махнівці. Напередодні Великої Вітчизняної війни ця школа мала вже восьмі і дев’яті класи. В цей час відмічається бурхливий ріст випускників з закінченою середньою освітою. Так Брусиловська середня школа ім. Кірова випустила з закінченою середньою освітою в 1937 році 35 осіб, в 1938 р. – 26 осіб, в 1939 р. — 38, в 1940 р. – 34, в 1941р. – 36 осіб. Значна кількість учнів закінчили школу за освітою за 7 і 8 класів.

Число людей з середньою освітою зросло в Брусилові за 30-х років також внаслідок того, що у Брусилові в 1931-1932 рр працював робітфак Київського Кооперативного Інституту, який готував собі студентські кадри. Також в кінці 30- років функціонувала вечірня середня школа для дорослих, яка випустила в 1941 році (другий випуск) 15 осіб.

За роки тимчасової окупації України німецькими фашистами освіта занепала, школа по суті була ліквідована. У Брусилові в середині липня 1943 року заарештували старого брусилівського вчителя-орденоносця Макаренка А.С., а 23 липня того самого року замордували його в Коростишеві.

У 1944 році, відступаючи і залишаючи за собою «голий простір», німці спалили два шкільні будинки на полі (колишньої міністерської школи). З дня звільнення від фашистських окупантів у Брусилові відразу почало налагоджуватися шкільне життя. Спочатку функціонувала одна Брусиловська середня школа. Загальна кількість учнів в 1949 році на кінець навчального року досягла 896 чоловік. Пересічна кількість учителів становила 27. У 1949 році в Брусилові почали окремо існувати 7-річна неповна середня школа ім. В.І. Леніна у своєму давньому панському будинку на Махнівці.

З кожним роком збільшується кількість молоді, що закінчує середню школу і дістає атестат зрілості. Школа, освіта займають домінуюче місце в житті радянського Брусилова. Пересічна загальної кількості учнів обох Брусиловських шкіл за останні 13 років становить 4-5 частину всього населення Брусилова. Випускники 7 і 10 класів Брусиловських шкіл становлять 4% від усього населення Брусилова, а за окремі роки і більше.

Змінилися і педкадри в Брусилові. Якщо у дореволюційній школі в Брусилові учителі з освітою за вчительську семінарію, духовну семінарію і вчительський інститут були одиницями, то в радянській школі в Брусилові з вищою, незакінченою вищою і середньою педагогічною освітою було в 1944 р. – 24 особи (загальна кількість учителів 27), в 1948 р. – 26 осіб (загальна кількість учителів 27), в 1951 р. в обох школах – 41 особа (загальна кількість вчителів 44), в 1957 р. – 45 осіб (загальна кількість вчителів 47). Педкадри Брусиловських шкіл ростуть кількісно і якісно. Так, учителів з освітою за педагогічний інститут було в Брусилові в 1944 р. – 4 особи, в 1948 р. -6, в 1954 р. -14, в 1957 р. -24 особи.

Учитель Стасиневич Григорій Андрійович нагороджений орденом «Знак Пошани» в 1938 році; Макаренко Антон Степанович нагороджений орденом «Знак Пошани» в 1928 році, Мисливський Іван Онисимович – заслужений учитель республіки з травня 1957 р. (працює в м. Первомайську, Миколаївської області); Макаренко Лука Павлович – заслужений учитель, двічі орденоносець: «Знак Пошани» в 1949 р. і «Трудового Червоного Прапора» в 1951 р. (працює у Брусилові); Макаренко Мотрона Андріївна – двічі орденоносець: «Знак Пошани» в 1949 р. і «Трудового Червоного Прапора» в 1951 р. (пенсіонер, мешкає у Брусилові); Зима Пелагея Петрівна – заслужена вчителька, нагороджена «Орденом Червоного Прапора» в 1953 р. (працює в с. Водотиях, Брусилівського району); Дерев’янченко Надія Миронівна – заслужена вчителька з 1957 року (працює в м. Житомирі).

Із зростанням освіти в Брусилові і в цілій країні зросли культурні інтереси, запити і потреби брусилівського населення. Кілька років як Брусилів радіофіковане.

Якщо фундаментальна і учнівські бібліотеки дореволюційних Брусиловських шкіл становили набагато менше однієї тисячі томів книг, то загальний книжковий фонд двох публічних бібліотек і дев’ятьох бібліотек різних установ і закладів Брусилова складає на вересень 1957 року понад 60 тисяч томів. Зросли ряди читачів. На період 1957 р. в районній бібліотеці для дорослих нараховується 978 осіб.

Я. Галайчук, Л. Макаренко
Газета «Колгоспна правда»

Published in: on 01.09.1957 at 10:00  Комментарии к записи Освіта в давньому і радянському Брусилові. Освіта в XX столітті (частина друга) отключены  
%d такие блоггеры, как: