Освіта в давньому і радянському Брусилові. Освіта в XI –XVIII століттях (частина перша)

Наявність і елементарно грамотних, і освічених в Брусилові в часи литовсько-польського панування людей видно з такого. Власниця Брусилова монахиня Пелагія Брусиловська в 1541 році пише заповідну грамоту – фундуш, за силою якої Брусилів переходить у власність Києво-Печерської лаври. Коли ж пан Яцько Бутович, хорунжий київський, силоміць одібрав Брусилів, то оставив наше містечко за собою лише після того, як в обмін за Брусилів дав Києво-Печерському монастиреві власний маєток Зайковщину, а король Генріх IV дав «законну» грамоту Бутовичу в 1574 році.

З смертю Генріха IV боротьба за Брусилів між Києво-Печерською лаврою і Яковом Бутовичем відновлюється ще з більшим запалом. Справу цю розглядають різні установи; новий король Стефан Баторій грамотою 1579 року оставив Брусилів за монастирем, а через короткий час, в 1585 р., новою грамотою остаточно закріпляє наше містечко, уже з магдебурзьким правом, у власності Бутовича.

Вся ця багаторічна боротьба за Брусилів відбувалась не тільки у формі зухвалих наїздів, типових для того часу, грубої збройної сили, але й точилася шляхом широкого листування сторін з різними державними установами.

Закріпивши за собою Брусилів Яцько Бутович кількома роками пізніше «заокруглює» свій маєток приєднанням до нього ряду селищ біля Брусилова. І знов скаржиться Стефан Лозка, маршалок мозирський, власник містечка Рожева, на Бутовича, знов іде паперова війна між феодалами. Боротьба закінчилась тільки тоді, як Яцько Бутович сплатив належні гроші за захоплені селища, а урядова комісія в 1600 р. розмежувала землі Бутовичів і Лозки. Відзначимо, що обидві сторони під час позову представили в різні установи численні документи і грамоти про Брусилів, Рожев та навколишні села, які сягають 1525 року. Цілком зрозуміло, що переписування давніх документів, виготовлення виписок з них, писання нових паперів і при тому відповідно потрібною їм юридичною мовою вимагало не тільки елементарної грамотності, але й значної освіти.

В 1617 році власником Брусилова став Мартин Бутович. Цей Бутович підписав «рукою власною» і скріпив печаткою важливий політичний документ – забов?язання волинських дворян захищати Люблінське православне братство від усяких кривд 6 травня 1601 року. Одна з власниць Брусилова Євдокія Бутович була захоплена татарами в полон і врятувалася тільки за великий викуп. У дар за це Брусилівській Вознесенський (Новоміській) церкві дане було євангеліє з написом «Пані Євдокія Семенівна Бутович».

До числа освічених людей цього часу в Брусилові треба віднести і священиків Брусиловських церков, а їх за документами значиться дві. Про школу в Брусилові цього часу відомостей нема. Треба думати, що в Брусилові XIV-XVI освіченість і знання поширювалися надзвичайно повільно. Селяни-кріпаки і міщани-ремісники скніли в темряві і неуцтві. Освіченими були вельможні пани, шляхтичі, замкові і магістратські і духовенство. Всі вони діставали освіту в більших містах, в школах з широкою програмою, як в Острозі, Києві, Львові, Вінниці, Кременці тощо, де були польсько-католицькі колегіуми, православні, монастирські і братські школи. Брусилів же на початок XVII ст. був невеличким містечком з слабими церковними братствами. В 1628 році в Брусилові за державним переписом було всього 40 димів і 5 підсусідків в 14 належних до «Брусилівського ключа» селах 34 дими.

Круто змінилося життя Брусилова в середині XVII століття. Національно-визвольна війна 1648-1654 рр. і возз’єднання України з Росією сприяли розвитку освіти. У багатьох українських селах і містечках при церквах були створені початкові школи. Правда у відомих нам документах про Брусилів того часу нема відомостей про школу. Народне ополчення з брусиловців і околичних сіл в 1648 р. дощенту розгромило коло Брусилова великий татарський загін, який з метою грабунку прорвався був у Київське Полісся і повертався з великим полоном. У ході війни Брусилів уцілів і від польської помсти, в той час як сусідні, наприклад, містечка Дідівщина і Рожев були зрівняні з землею.

У роки відносного спокою в Брусилові базувалася козацька Брусиловська сотня спочатку Білоцерківського, а потім Паволоцького полку, і таким чином Брусилів став сотенним містом, населення якого набагато збільшилось.

Спробі панів Бутовичів повернутися і знов осістися в Брусилові перешкодив 20-тисячний загін полковника Дацька Дейнеки, який маючи близько двох тисяч втікачів з Правобережжя, в травні 1665 року зробив глибокий рейд із-за Дніпра і зайняв Рожев, Брусилів і Коростишів. Нарешті, хоча тягар війни був великий, але економічна експлуатація в Брусилові і в цілому краї зменшилася.

Я. Галайчук, Л. Макаренко
Газета «Колгоспна правда»

Published in: on 22.09.1957 at 10:00  Комментарии к записи Освіта в давньому і радянському Брусилові. Освіта в XI –XVIII століттях (частина перша) отключены  
%d такие блоггеры, как: