Землі Житомирської області в складі Київської Русі

З утворенням феодальної держави Київської Русі древлянська земля однією з перших увійшла до її складу. Київський князь Олег підкорив та обклав даниноюдревлян 883 року, а в 907 році вони вже брали участь у переможному поході на Візантію. Під проводом своїх князів древляни вперто боролися за незалежність від київських князів. 913 року, після смерті Олега, вони відмовилися платити данину його наступнику Ігорю.

В 914 році Ігор знову підкорив їх. Але древляни продовжували боротьбу проти сваволі Ігоря та його ставлеників і пізніше. В 945 році вона закінчилася смертю Ігоря і знищенням його війська. Повстання 945 року було першим і одним із найбільших антифеодальних повстань у Київській Русі. Княгиня Ольга, дружина Ігоря, жорстоко розправилася з повстанцями. Водночас вона змушена була провести адміністративну реформу, якою регламентувалися повинності з феодальне належного населення.

Після зруйнування Іскоростеня центром древлянської землі стало одне з найдавніших міст, міцна фортеця і важливий ремісничий центр — Вручій (Овруч). За оволодіння Овручем і древлянською землею точилася боротьба між синами князя Святослава — Ярополком та Олегом. Ярополк тоді був київським князем, а Олег володів древлянською землею, яку одержав ще за життя батька. В ході цієї боротьби Олег у 977 році загинув і був похований «у Вручего». З цього часу древлянські землі остаточно ввійшли до складу великокнязівських володінь. Овруч був резиденцією одного з князів — Рюрика Ростиславовича, який з 1170 до 1210 (з деякими перервами) займав великокнязівський стіл.

Під безпосереднім контролем київського великого князя з середини XII ст. перебувало місто Котельнич, на той час міцна фортеця, важливий стратегічний пункт у системі оборони давньоруських земель. За володіння містом з київським великим князем Ізяславом Мстиславовичем в 1146 та 1148 роках боролися князі Святослав Всеволодович та син Юрія Долгорукого Ростислав Юрієвич, якому допомагав батько. Боротьбу за древлянські землі в середині XIII ст. вели також галицько-волинські князі Данило Галицький та його син Шварн Данилович.

У південній частині Житомирської області збереглися залишки міцних сторожових фортець періоду Київської Русі, що відігравали роль форпостів у боротьбі з степовими кочовиками, зокрема з половцями. Найвизначнішими з них, крім Котельнича, були Здвижень, Колодяжин, Дверень та інші міста. До наших днів збереглася в реконструйованому вигляді дуже цікава пам?ятка кам?яної архітектури XII ст. ст.- Василівська церква, збудована князем Рюриком Ростиславичем в Овручі. На території сучасної Житомирщини археологами було знайдено коштовне намисто, діадеми, браслети, персні, наручні, золотий і срібний посуд, зброю, збрую. Так, з великою майстерністю і смаком виконані золоті колти, знайдені у містечку Мирополі, золоті гривни з емалевим зображенням з Кам?яного Броду тощо. На околиці с. Биків Брусилівського району виявлені городище та могильник часів Київської Русі, а поблизу с. Лазарівки – давньоруські кургани.

Б. Роздобудько
Історія міст і сіл Української РСР: Житомирська область», К., 1972

Реклама
Published in: on 01.01.1972 at 10:00  Комментарии к записи Землі Житомирської області в складі Київської Русі отключены  

Монголо-татарська навала та литовське князівство на території Житомирської області

Багато лиха завдала руським землям монголо-татарська навала. Вручий (Овруч), Іскоростень (Коростень) i Здвиженськ (Брусилів) — ось ті мicтa, які входили свого часу у велику оборонну трiйцю мiст-фортець, що берегли Київ упродовж столiть. Коли монголо-татари йшли зi Сходу грабувати Погорину, Волинь i Польщу — міста з цiєї трiйцi знову, ставали епiцентрами кривавих бойовищ. Бо лише здолавши фортецi русичiв, хани Батий чи Куремса могли просуватися зi своїми полчищами далi на Захiд.

1240 року слідом за Києвом міста Микгород, Колодяжин та інші зазнали страшних руйнувань від монголо-татарів. У 1241 році Здвижень (сучасний Брусилів), як і більшість південних міст Київської Русі, був дощенту зруйнований монголо-татарами. До наших днів збереглися своєрідні пам?ятки тих давніх часів — численні кургани, оборонні споруди. Місцеве населення мужньо боролося проти ворога. В результаті монголо-татарської навали Давня Русь (а в її складі й територія сучасної Житомирщини) потрапила в залежність від Золотої Орди. На населення накладалися різні платежі та повинності, в разі разі несплати яких людей забирали в полон.

Наприкінці XIII і на початку XIV ст. в Східній Європі зміцніло Литовське велике князівство, яке почало завойовницькі походи на схід і південь. 1320 року литовське військо захопило Житомир, Овруч та інші міста Київського князівства, але, зазнавши поразки від руського населення, змушене було відступити.

В середині XIV ст., використавши тривалі й гострі феодальні усобиці в Золотій Орді, литовські феодали поновили походи і після 1362 року добилися включення Київського князівства в склад Литовської держави. 1471 року феодальна Литва остаточно ліквідувала Київське удільне князівство й перетворила його в звичайну провінцію — Київське воєводство, яке поділялося на Київський, Житомирський, Овруцький та інші повіти. Повіти, в свою чергу, ділилися на волості. На чолі волостей стояли старости. Окремі волості перебували у володінні феодалів. Так, 1472 року Золвязька, Отенська, Утеська і Хотенська волості Житомирського повіту належали місцевим феодалам. Невелика частина території сучасних Олевського (на правобережжі Уборті), Новоград-Волинського і Баранівського (на правобережжі Случа) районів входила до Волинського воєводства.

З кінця XV ст. українським землям почала загрожувати нова небезпека — татарські набіги. Тривалий час кримські хани були союзниками литовського князя, але після того, як литовський уряд налагодив союзні відносини з ворогом Кримського ханства — Золотою Ордою, почалися напади кримських татар на українські землі, в т. ч. і на Київщину. Особливо частими стали татарські напади після спустошливого походу Менглі-Гірея 1482 року. Вони повторилися в 1489, 1497, 1502, 1503, 1511, 1515, 1527 та інших роках. Для захисту країни в XIV—XV ст. споруджувалися замки. На території сучасної Житомирщини в XV ст. руками народу були збудовані замки в Брусилові, Микгороді, Житомирі, Чуднові, Зв?ягелі, Олевську, Овручі та інших містах й утримувалися за рахунок жителів приписаних до цих населених пунктів.

Переважна більшість населення на території сучасної Житомирщини в XV — першій половині XVII ст. жила в селах і займалася землеробством, скотарством, ремеслами і промислами, вирощувала жито, пшеницю, ячмінь, гречку, просо, горох, рижій, коноплі, льон, капусту, огірки, буряки, цибулю, часник.

Б. Роздобудько
Історія міст і сіл Української РСР: Житомирська область», К., 1972

Published in: on 01.01.1972 at 10:00  Комментарии к записи Монголо-татарська навала та литовське князівство на території Житомирської області отключены