Кам’яне село

Є на Поліссі загублене мальовниче ”кам’яне село”, де серед лісу, наче хати, вишикувались вулицями величезні валуни. Серед них є ”майдан” з кам’яною ”школою” та ”церквою”. Високі, з овальними боками, вкриті мохами величезні валуни розкидані всюди. Найцікавіший з них — камінь з ”Божими слідами”, до якого навіть приставлена драбина для відвідувачів. Місцина ця — геологічний заказник державного значення ”Кам’яне село”, що розкинувся на кількох гектарах Замисловецького лісництва неподалік Олевська, що на Житомирщині.

Існує дві гіпотези утворення такого рельєфу: перша — валуни, принесені льодовиком, тисячоліттями змінювали форму під впливом вивітрювання. Згідно іншої гіпотези, валуни — залишки підніжжя прадавніх гір, що сформувалися внаслідок руху того ж льодовика, які потім змінювали свою форму під впливом вітру протягом 20 тисяч років.

Довкола ”Кам’яного села” ходять чимало легенд про те як воно з’явилось. Найпоширеніша з них оповідає, що колись давно у цьому лісі було багате село. Якось через село проходив старий чоловік у вбогій одежині. Зайшов він на одне подвір’я і попросив хліба у хазяїна. Той саме порався по хазяйству й махнув рукою: ”Іди собі, чоловіче, ніколи мені”. Старий образився, вийшов із села, озирнувся на нього – і враз село скам’яніло… Виявилось, цим мандрівником був Господь, що спустився на землю. На великому камені, де він відпочивав, відбилися сліди — один велетенський, ніби від босої ноги, і кілька схожих на сліди звичайної людини. За іншим повір’ям, у цьому місці Ісус бився з темними силами. Після тривалої битви нечисту силу було переможено, а Ісус, повертаючись на небеса, зробив кілька кроків по камінню і залишив відбитки — ”Божий слід”.

Якщо босоніж ступити в скам’янілий ”Божий слід”, можна відчути, що він ніколи не холодний – навіть у прохолодну погоду. Існує повір’я: хто постоїть у ”сліді” – набереться здоров’я, а загадане при цьому бажання обов’язково здійсниться.

Published in: on 05.08.2009 at 10:00  Комментарии к записи Кам’яне село отключены  

Векслер Володимир Йосипович

ВЕКСЛЕР Володимир Йосипович (4.03.1907 — 22.09.1966) — академік (1958, чл. — кор. 1946). Народився в Житомирі. Закінчив Московський енергетичний ін-т (1931). З 1930 працював у Всесоюзному електротехнічному інституті, з 1936 — у фізичному інституті АН СРСР, з 1949 — також у Дубно, де з 1956 був директором Лабораторії фізики високих енергій Об’єднаного ін-ту ядерних досліджень.
Наукові роботи в галузі фізики і техніки прискорювачів, фізики високих енергій, ядерної фізики, фізики космічних променів. Перші його дослідження були пов’язані з космічними променями й проводилися в горах — на Ельбрусі і Памір: вивчалися ядерні процеси, зумовлені частинками високих енергій космічного випромінювання. Результатом цих робіт було виявлення нового типу злив, названих пізніше електронно-ядерними. У 1944 незалежно від Е. Макміллан відкрив важливий для подальшого розвитку та прогресу прискорювальної техніки принцип автофазіровкі і, виходячи з нього, запропонував ряд нових типів прискорювачів.
Відкриття цього принципу дозволило розробити і створити численну «родину» різних типів прискорювачів заряджених часток — фазотронов, сінхрофазотронів, сінхротронів. З появою цих машин почався сучасний етап у розвитку прискорювальної техніки, який привів до створення фізики високих енергій.
Починаючи з 1944 проектує і будує нові прискорювачі. Керував створенням першого радянського сінхротрона (1947). В 1948-50 разом з групою фізиків розробив фізичні принципи і теорію руху частинок, які були покладені в основу проектування найпотужнішого в той час прискорювача протонів — синхрофазотрона на 10 млрд. еВ, що вступило в дію в 1957 в м.Дубно (Ленінська премія, 1959). На цьому синхрофазотроні Векслером з співробітниками в 1960 була відкрита нова елементарна частка — анти-сигма-мінус-гіперон, вивчені процеси народження дивних частинок, викликаються пі-мезонами, процеси пружного розсіювання протонів на протонах, здійснено великий обсяг досліджень з іонної фізики.
У 1944 висунув ідею мікротрона. У 1956 запропонував принцип когерентного прискорення частинок, розглянувши прискорення середовищем, ударні когерентного прискорення плазмових згустків. Заклав (1956-57) основи колективних методів прискорення частинок, був одним із зачинателів прискорення частинок за допомогою плазми (1957).
Державна премія СРСР. Премія «Атом для світу» (1963). Створив школу в області ускорітельнойприскорювальної техніки. Академік-секретар Відділення ядерної фізики АН СРСР.

Published in: on 02.08.2009 at 10:00  Комментарии к записи Векслер Володимир Йосипович отключены  

Олександр Воєвуцький

Творча біографія співака могла б вміститися у пару ємних строк, але вона настільки багата подіями, що кожен з них заслуговує окремої голови великого захоплюючого роману … Це був би роман про те, як Людина йшов до своєї мрії …

Починалося все так само, як і у всіх: Саша Воєвуцький співав на дитячих ранках та шкільних вечорах, брав участь у вокальних конкурсах … Став трохи старше — захопився грою в КВК, що навчило його з гарною часткою гумору ставитися до різноманітних життєвих ситуацій …

Будучи за вдачею людиною ризикових і азартних, він одного разу прийняв рішення взяти участь у телепроекті «Караоке на Майдані» — і виграв! Ця перемога відкрила йому дорогу в проект «Шанс», де співакові знову посміхнулася удача — він став переможцем другого сезону цього телепроекту. Ім’я Олександр Воєвуцький зазвучали з теле-і радіо ефіру. Здавалося б, подальша кар’єра виконавця чітка і затверджена печатками контракту з престижним телеканалом, але … Доля була не згодна з таким станом справ!

Олександр Воєвуцький завжди боровся за своє місце під сонцем! Йому хотілося більшого! Він хотів відчути себе самостійною творчою одиницею! І, записав більше десятка пісень, відзняв дебютний відеокліп і об’їздив з концертами практично всю країну, Олександр довів своє право існування на українській сцені!

Нова команда поставилася з розумінням до творчим амбіціям співака, і дала право сьогодні з гордістю уявити Олександр Воєвуцький — артиста, улюбленого глядачами, співака, що володіє прекрасним голосом і незабутнім тембром і Людину, зумів здійснити свою мрію!

Такі пісні Олександр Воєвуцький, як «Він і вона», «Дим», «Сніг» вже встигли стати популярними в нашій країні та за її межами, і знайшли своє місце в серцях слухачів. А пісня «Все для тебе» стала саундтреком до самої романтичної телепередачі України на каналі «Інтер» «Все для тебе».

Може змінитися музична мода, може змінитися імідж, але романтизм і любов залишаться з нами назавжди!

Образ А. Воєвуцький — образ романтика, мрійник, поета, закоханого в музику, свободу і політ … І це не вигадка продюсерів — це стан душі співака.

Цей хлопець із неможливо блакитними очима рідко відкриває свої таємниці і секрети, але в його піснях завжди була, є і буде легкий сум про те, що неможливо забути! Він завжди буде співати про Вірі, мрії, Надії і Любові…

Published in: on 02.08.2009 at 10:00  Комментарии к записи Олександр Воєвуцький отключены