Бронзове століття Житомирщини

Житомирщині, втім, як і скрізь у тодішньому світі, панувало бронзове століття. У той час, як у Месопотамії будувався Вавилон, греки-ахейці осаджували Трою, Моїсей виводив євреїв з Єгипту, а самі древні єгиптяни будували свої піраміди, на Житомирщині безроздільно панували праскіфські племена. На території нашої області проживали в основному скіфи-хлібороби, оскільки природні умови й ліси дозволяли займатися скотарством лише в південній частині нинішньої Житомирщини, хоча це зовсім не означає, що на півночі області скотарство не було поширене — просто воно тут не було основним засобом існування. У лісових поселеннях розводили свиней.
Перша половина бронзового століття в нас досліджена погано. З пам’яток тієї пори залишилися хіба що Народицьке, Здвижевське (Коростишівський район) і Райковецьке (Бердичівський район) поселення. Очевидно, поселення ці належали до різних племен. У Народицькому поселенні знайшлися залишки дерев’яних будинків, обмазаних глиною, а також жертовник — свідчення землеробського культу. Тільки от металообробка в народицького племені була розвинена погано — місцеві жителі користувалися в основному знаряддями з каменю. Те ж саме можна сказати й про Здвижівське поселення. Інша справа — Райковецьке поселення. Тут було знайдено безліч ливарних форм — для бронзових сокир, кинджалів і навіть браслетів. Зате Народицьке поселення має одну відмітну рису: своїх небіжчиків це плем’я ховало в курганних могильниках. Деякі кургани збереглися на півночі нашої області й донині.

Вадим Кіплінг

Реклама
Published in: on 14.02.2009 at 10:00  Комментарии к записи Бронзове століття Житомирщини отключены  

Житомирська обласна організація Партії регіонів

У січні 1998 року на політичній арені Житомирщини з’явилася нова політична сила – Партія регіонального відродження України, згодом перейменована в Партію регіонів. Майже 2 тис. чоловік – такою була кількість членів партії у перший рік її діяльності.

У 2003 році мене обрали головою Житомирської обласної організації Партії регіонів. На той час я працював заступником голови Житомирської облдержадміністрації, в області люди мене знали як фахівця з економічних питань. Мені доводилося багато спілкуватися з аграріями, радитися, прислухатися до їхньої думки. Ми мали порозуміння. Можливо, саме тому чисельність членів нашої партійної організації почала стрімко зростати (приблизно у сім разів протягом 2003 року). Ми тоді активно формували основні принципи керівництва партійними осередками, принципи співпраці між керівництвом обласної і районних та міських партійних організацій. Фундаментом нашої роботи стали проголосили прозорість і колегіальність у прийнятті рішень, врахування думки кожного рядового партійця, залучення до участі у розробці партійної політики якомога ширшого кола членів партії та її прихильників.

Підтвердженням правильності такого підходу стало випробовування подіями 2004 року. Тоді в партійних осередках області відбулися певні кількісні й якісні зміни, у результаті яких частково оновився і зміцнився партійний кадровий потенціал. При цьому фактично 75% керівників партійних осередків залишилися на своїх місцях, попри численні проблеми і навіть переслідування з боку тодішньої влади. Ми дотримувалися таких принципів підходу у доборі кадрів як зваженість, прозорість при прийнятті кожного важливого для партійної структури питання. Відтак рейтинг нашої партійної організації на Житомирщині продовжував зростати, як і авторитет Партії регіонів в цілому. І вже на 1 лютого 2009 року в області нараховувалось понад 22,5 тис. членів партії в 25 районних та 5 міських партійних організаціях; 1231 первинних, сільських та селищних партійних організацій.

Партія регіонів потужно представлена на Житомирщині у радах різних рівнів. І саме через депутатський корпус, через обласну і районні громадські приймальні підтримується постійний активний діалог з виборцями, вирішуються сотні найболючіших для громади питань соціального та правового характеру. Значний відсоток їх доводиться вирішувати через депутатські запити, адже у мене, вихідця з Житомирщини, завжди на першому плані депутатської діяльності стоять інтереси поліського регіону, його пересічних жителів.

Комітет Верховної Ради України з питань аграрної політики і земельних відносин, який я очолюю, сприяє розробці низки найважливіших законопроектів, на які вже не один рік чекає українське село, зокрема, що стосуються мораторію на продаж землі, створення земельного кадастру та інше.

Втім, не лише аграрними питаннями опікується наша команда. Ми обстоюємо інтереси малого і середнього бізнесу. Я обов’язково беру участь у нарадах з проблем розвитку малого і середнього бізнесу на Житомирщині, будучи членом Ради директорів промислових підприємств найбільш потужного промислового центру області – Коростеня.

Наша парторганізація небайдужа до вирішення як найскладніших і важливих проблем регіону, так і на перший погляд дрібних, пересічних. Ми, прагнучи залучати нових членів партії, працюємо з молоддю, пильну увагу приділяючи вирішенню низки завдань з розвитку спорту, пропаганди активного способу життя. Мене обрано Президентом Житомирської Асоціації професійних видів єдиноборств. За ініціативи нашої парторганізаціі в області відбулася низка спортивних змагань під гаслом: «Спорт проти дитячої злочинності і наркоманії».

Наші справи без зайвих слів показують, що нам таки вдалося сформувати команду однодумців, які мають великий авторитет у своїх районах та й в області у цілому.

Сьогодні можна з упевненістю констатувати: всі керівники районних партійних структур – це люди, порядність, надійність і професійний рівень яких перевірено часом. З 2004 року обласна організація Партії регіонів практично не має кадрових ротацій, партійні лідери на місцях працюють цілеспрямовано й ефективно.

На сучасному етапі діяльності Партії регіонів перед нашою партійною організацією стоять завдання: проводити ефективну роботу партійних осередків, підтримувати динаміку зростання кількості членів партії, працювати на зміцнення партійної структури, створення потужного кадрового потенціалу як у партійних осередках, так і в органах виконавчої влади.

Виправдати довіру своїх прихильників і конкретними справами довести надійність та послідовність представників Партії регіонів – такі головні пріоритети Житомирської обласної організації Партії регіонів.

Житомирська обласна організація Партії регіонів

Published in: on 10.02.2009 at 10:00  Комментарии к записи Житомирська обласна організація Партії регіонів отключены  

На місці Соборної площі Житомира — тундра

Якби в епоху палеоліту в первісних людей існувала система виконання вироків, для того, щоб заслати людину в тундру, далеко ходити було не треба. Територія, на якій стоїть нинішній Житомир, опинилася на самому краї льодовика, що прийшов з півночі. Грандіозні маси льоду, зародившись десь на широті Норвегії, за кілька сотень років досягли широти Києва. Край величезного льодовика зупинився приблизно в районі нинішнього Черняхова, а на місці Житомира утворилася дійсна тундра — з відповідним кліматом. Почалося велике заледеніння 120 тисяч і закінчилося 8 тисяч років тому.
Чи треба говорити, що в льодовиковий період населення нинішньої Житомирщини аж ніяк не збільшилося. Саме тоді на території області з’являються холодостійкі тварини: печерні ведмеді, гігантські олені, дикі осли, а в районі нинішнього Бердичева — і мамонти. На льодовиковий період припадає поява у перших людей одягу — головним чином, зі звіриних шкір.
Тоді, 40 тисяч років тому, більша частина території Житомирщини (майже до нинішньої границі з Білоруссю) внаслідок потепління клімату частково звільнилася від льодовика, про колишню присутність якого нагадують лише болота на півночі області й Овручський кряж. Наступив так званий середній палеоліт. Населення Житомирщини становили тоді всі ті ж неандертальці. Хоча археологам й історикам не відома жодна стоянка, а тим більше поселення людей того періоду.
Сьогодні найбільші наукові розуми б’ються над загадкою: чому так зненацька, усього за якихось 20 тисяч років, неандертальці зникли взагалі, а їм на зміну прийшли люди сучасного типу: кроманьонці? Цього зі стовідсотковою впевненістю не може пояснити ніхто. Хоча сьогодні вже майже доведено, що поява кроманьонців виявилася не наслідком еволюції, а повною несподіванкою, оскільки не знайдено жодного доказу у вигляді кістяка або просто людського черепа, що міг би пролити світло на те, як низькорослий, вузьколобий неандерталець перетворився в людину, що має всі сучасні риси. Тобто не був виявлений перехідний тип. Швидше за все (і ця гіпотеза в науковому світі сьогодні дуже популярна), неандертальці й кроманьонці — два зовсім різних людських види, що жили на Землі одночасно, і більш сильний вид (кроманьонці) витиснув у боротьбі за існування більш слабкий (неандертальців). На користь цієї гіпотези говорить випадок, описаний в 1912-му році в журналі «Київська старовина».
Селянин Іван Петренко, житель Радомишля, обробляючи плугом власний земельний наділ, виявив два людських кістяки. Вирішивши, що перед ним — сліди вбивства, він кинувся за поліцією. Поліцейські констатували: так, убивство відбулося, але вже дуже давно. Біля кістяка поменше й з дивною деформованою головою лежала древня кам’яна сокира. Другий кістяк був як дві краплі води схожі на кістяк сучасної людини й біля нього валявся предмет, дуже схожий на якусь подобу бронзового меча. Схоже, між ними відбулася сутичка, оскільки в того кістяка, що побільше, був проломлений череп. Здогадавшись, що тут не зайвим буде присутність науки, поліцейські звернулися в Київський університет. Приїхавші звідтіля світила науки встановили, що кістяк поменше належав неандертальцеві, а той, котрий побільше — кроманьонцю. Подальші розкопки виявили цілу стоянку первісних людей-кроманьонців, навіть не стоянку, а ціле поселення, на яке, видимо, не раз робили напади неандертальці.
Радомишльське поселення більш ретельно було вивчено тільки в наш час. Зважаючи на все, уже тоді плем’я, що жило тут, розділилося на роди й родини, тобто було досить організованим і віддавало перевагу осілому способу життя. Житла в Радомишльському поселенні розділялися на літні й зимові. Зимові представляли собою досить складні конструкції, розраховані на тривале використання. Фундамент насипався з костей і черепів тварин, все це присипалося землею. На «фундамент» ставилися опори з костей і бивнів мамонтів — виходило щось начебто юрти. Каркас зміцнювався рогами оленів. Конструкція покривалася шкірами тварин. У верхній частині залишався отвір для виходу диму. Світло й тепло в «будинку» давали «жирники» — посудини з видовбаних костей або каменів, заповнені жиром. Загальна вага такого «будинку» становила три-чотири тонни! Зважаючи на все, будова з успіхом протистояла не тільки вітрам-ураганам, але й атакам диких звірів. Літні ж будови, видимо, представляли собою звичайні навіси з тих же шкір з вогнищевою ямою посередині.
Радомишльська стоянка — не єдина відома на Житомирщині пам’ятка пізнього палеоліту. Аналогічні їй поселення — Клинець і Довгиничі — археологи виявили в Овруцькому районі. Тут же знайшли значно більшу колекцію художньо оброблених костей, прикрашених мудрими візерунками, а ще — загадковий предмет — кулькову ручку (!!!) зі скам’янілим чорнилом, що невідомо яким чином розкопали серед древніх кістяних виробів. Де й коли була зроблена знахідка, тоді так і не було встановлено. Доля знахідки невідома й донині. Тривалість існування цих поселень навряд перевищувала 25 років, оскільки кроманьонці тоді рідко доживали навіть до тридцяти років — середня тривалість життя, якщо судити за даними археологічних розкопок, становила приблизно 23 роки. У таких поселеннях проживало, як правило, від 25 до 50 чоловік. А взагалі про чисельність населення Житомирщини в ті часи можна говорити хіба що приблизно. На території нинішньої України проживало приблизно 20 тисяч чоловік — головним чином на Південному Сході й на Півдні. На Житомирщині, якщо зробити виправлення на досить суворі кліматичні умови пізнього палеоліту, людей могла набратися ледь тисяча.

Вадим Кіплінг

Published in: on 02.02.2009 at 10:00  Комментарии к записи На місці Соборної площі Житомира — тундра отключены  

Де на житомирщині з’явилися перші люди

Маються на увазі науково доведені факти появи в нас перших людей. Сьогодні офіційно визнаною батьківщиною людства вважається Африка, оскільки саме на Чорному континенті в районі Танзанії, Кенії й Ефіопії були знайдені останки прямоходячих двоногих приматів, дуже схожих на нинішнього хомо сапієнса. Трапилося це приблизно 2 з половиною мільйона років тому. Хоча, цілком можливо, наука незабаром відшукає дуже вагомі докази того, що вік людства — набагато більший, тому як існує безліч свідчень (у тому числі й на території нашої області) того, що людство могло існувати ще в епоху динозаврів, 100 мільйонів років тому. А ми поки будемо оперувати вже доведеними наукою даними.
На території України (і Житомирської області в тому числі) люди з’явилися приблизно 150 тисяч років тому. Зважаючи на все, людей тоді було не так вже й багато, тому як слідів перебування людини дольодовикового періоду (так званий ашельський період палеоліту) на території Житомирщини виявлено мало. Точніше — усього один, але досить значний. Це стоянка первісних людей у басейні ріки Свинолужки в Житомирському районі, недалеко від села Дениші. Археологи виявили тут велику кількість розщеплених кременів, що використалися як ножі й шкребків, а також ручні рубала, тобто кам’яні сокири — словом, весь «джентльменський набір» первісної людини. І жили в ній т.зв. палеоантропи, відомі нам більше як неандертальці. У поселенні жило 3-4 «родини». Хоча й вважається, що неандертальці перебували на досить низького щабля розвитку, у них уже була своя система поховань, що говорить про досить високу культуру взаємин усередині громади. Історія виявлення стоянки припадає на грізний 1942-й рік. А виявили стоянку німці, коли рили розстрільну яму. Побачивши велику кількість костей не тільки тварин, але й людського походження, вони повідомили про знахідку своєму начальству. Гестапо в той час на прохання геббельсівського міністерства пропаганди посилено шукало місця масових страт, які проводило НКВД в 30-і роки: шукало не заради інтересу, а з метою антирадянської агітації. Вирішивши, що це — одне з таких поховань, німці почали розкопки, після чого надзвичайно здивувалися, виявивши, що перед ними — залишки стоянки первісної людини. Після війни розкопками зайнялися вже наші археологи, що встановили період виникнення стоянки.
Можливо, подібних стоянок дольодовикового періоду на Житомирщині було набагато більше, однак на сьогоднішній день знайдена лише одна, а Житомирський район може сміло претендувати на звання «колиски людства на Житомищині».
У сфері первісних поховань траплялися й курйози. Так, в 1979-му році житель Малинского району приголомшив житомирських істориків й археологів сенсаційним повідомленням: знайшов, мов, у себе в городі купу кам’яних сокир кам’яного ж століття! І готовий продати знахідки краєзнавчому музею за прийнятну суму. Археологи, що побували в товариша в будинку, дійсно виявили в його господарстві цілу колекцію з 12-и (!!!) кам’яних сокир досить древньої зовнішності… Дядько показав археологам місце в городі, де відкопав сокири, і зажадав за них сто двадцять рублів — по червінці за сокиру. Добре, що в науковому світі існує поняття «експертиза». Сокири відправили на дослідження й переконалися, що вони хоч і кам’яні, але років їм ніяк не 150 тисяч, із усього тиждень і зроблені вони за допомогою звичайного верстата. Мужик і зізнався, що сокири зробив він сам з метою збуту, після того, як начитався розумних книжок про первісних людей. І в підсумку ледь не загримів у в’язницю за шахрайство.

Вадим Кіплінг

Published in: on 02.02.2009 at 10:00  Комментарии к записи Де на житомирщині з’явилися перші люди отключены  

Житомирщина на зорі часів

Чи задавалися ви питанням, шановні читачі, де можна придбати хоч яку-ніяку книгу, у якій була б найбільше повно відбита історія нашої Житомирщини? Але ж така література була б просто необхідною нашим школярам, що вивчають рідний край. Але її, на жаль, немає. Ті книги, які видавалися часто за власний рахунок нашими краєзнавцями, мали наклад, явно недостатній, щоб задовольнити в повному обсязі запити читачів. Та й зараз через дорожнечу матеріалів і типографських послуг видати більш-менш пристойну книгу дуже проблематично. Тому ми вирішили якоюсь мірою заповнити цей пробіл і випускати докладну «Історію Житомирщини». Ми постараємося розповісти про самі цікаві події з життя буквально кожного населеного пункту нашої області — аж до самого непомітного села, не говорячи вже про великі міста. Жодне селище, жоден хутірець, позначений на найдетальнішій карті всього лише маленькою крапкою, не буде обійдений нашою увагою. І вирішили ми почати саме зі столиці нашої області — міста Житомира. Хоча сказано й написано про наш обласний центр чимало, ми все-таки постараємося, щоб кожен наш читач довідався про рідне для нього місто що-небудь новеньке. І наша перша розповідь — Житомир доісторичний.

Вадим Кіплінг

Published in: on 02.02.2009 at 10:00  Комментарии к записи Житомирщина на зорі часів отключены